Але тут постає й инший бік проблеми: а хто заважав чи заважає тому ж журналу “Філателія України” чи тижневику “Поштовий вісник”, де авторами і дописувачами з питань поштових випусків є переважно ті ж самі журналісти, що й у журналі “Філателія України”, не чекаючи на розроблення чи усталення тої чи иншої термінології на офіційному рівні (чого, здається мені, в умовах сучасного вітчизняного космополітичного поштово-філателістичного істеблішменту і на загал байдужих до цієї проблеми рядових збирачів може й не статись ніколи), уживати термінологію українську без якогось там “всенародного опитування”? Адже майже всі поштово-філателістичні окреслення українською мовою відомі. Треба тільки редакції журналу відмовитись від правописно-стилістичних кальок, отих бездумних левітасівських перекладів-покручів типу “целая вєщь” – “ціла річ”, “цельная вєщь” – “цільна річ” (коли маємо лаконічні і милозвучні українські терміни “повністка” – “цілістка”), “новодєл” – “новоріб”, “гасіння (?? – гасіння пожежі, поштових марок – погашення) люб’язності”, “манколіст” – “манколист” (?? – те, що росіяни називають “листом”, у нас називається “аркушем”, а отже треба міняти стиль назви; росіяни, очевидно, перейняли у поляків колись ними вживану, але потім застарілу назву “mankolista”, що у перекладі означає “реєстр (список) нестач”, потім поляки відмовились від тої назви і тепер кажуть “lista brakow” – “список нестач”), тощо. Так само незрозуміло, чому керівництво Пошти України, а з ним і журнал “Філателія України” перейняли дивну і необґрунтовану есесесерівську назву обігових поштових марок – “стандартні”? Адже вернісаж форматів, перфорацій, кольорів сучасних обігових марок майже доганяє форматно-перфораційно-колірний вернісаж марок пам’ятних, то де ж та “стандартність”? Та й ніхто в світі не обзиває так обігові марки – в Австрії, Німеччині, Швейцарії кажуть Freimarke – вільна (від присвяти) марка, або Dauermarke – марка тривалого користування; у США, Канаді, Англії кажуть definitive – певного виду; у Франції просто кажуть timbre post – поштова марка; в Польщі кажуть znaczki obiegowe – обігові марки. Деколи робиться спроба “поправитись” – у назвах марок поряд з терміном “стандартні” часом пишуть “загальновживані”, але в текстах авторів у більшості випадків переходять на “общєпонятноє” “стандартні”. Чому б Пошті України і редакції журналу “Філателія України” не перейняти практику Національного Банку України, який без “всенародного опитування” і дискусії серед користувачів при впровадженні в обіг власної валюти – гривні назвав офіційно свої металеві монети загального вжитку “обіговими”, а монети колекційні, видавані з нагоди певних подій чи присвячені певним особистостям, – пам’ятними. Так само, як у випадку поштових марок, пам’ятні монети можна вживати у повсякденному грошовому обігу за їх номінальною вартістю (тобто, як обігові).
Тож напрошується питання: чи ця досить таки запізніла постановка проблеми дійсно має на меті її практичне вирішення, чи теж тільки “пустити кола по воді”? Бо якщо бажання “зрушити воза з місця” є щирим, то пропоную впровадити у “поштово-філателістичний обіг” для початку в журналі “Філателія України” запропоновану у числі 1 (29)-2001 часопису “Галфілвісник” термінологію (там подано близько 11 основних гасел). Якщо будуть питання щодо її сутности і походження, редакція з охотою надасть пояснення. Також вислухає опонентів, але при умові дотримання ними принципу, закладеного у концепції п. В.Бехтіра у статті “Щодо філателістичної термінології” в журналі “Філателія України”: “Проте, поза сумнівом, ґрунтуватися при впорядкуванні термінології ми маємо, безперечно, на багатющій лексиці рідної мови”. І щоби без усяких там “а какая разніца?” чи “а так сподручнєє, прівичнєє”.
Щодо створення “Великого каталогу України” (очевидно, так задумав заголовок своєї статті п. В.Бехтір, але через прикрий недогляд літературного редактора п. Алли Сергієнко і коректорів п.п. Тетяни Захарчук і Арнольда Бранделіса, а головно п. А.Бранделіса як фахівця-філателіста, вийшов “Великий каталог України” – не філателістичного матеріялу з української філателії – ”України”, а якоїсь абстрактної України. Та не велика біда, кому треба, той зрозумів, хоча, як на те пішло, то – “за дєржаву обідно”,) – насамперед, маю абсолютну впевненість, що заки його створювати, треба спочатку визначитись з тою ж таки термінологією. А то не дай Бог, що оті “перли” на кшталт “цільна річ – ціла річ” попадуть у каталог, – ото вже дійсно буде “Великий каталог України”!
В цілому запропонована у цій статті п. В.Бехтіром концепція може бути покладена в основу структури такого каталогу. Дійсно, крім власне поштових випусків українських держав, у нього мають увійти й деякі инші випуски, але аж ніяк не всі “вживані для обігу на наших землях знаки поштової оплати двох імперій (російської і австрійської), а також інших поштових адміністрацій чи урядів, вплив яких у певні історичні часи поширювався на українські землі загалом або ж на їх частину” мають бути “схарактеризовані” тою чи иншою мірою у цьому каталозі. Багато прийшлось би “схарактеризувати” поштових випусків різних держав. Очевидно, сюди мали б увійти тільки: земські марки російських ґуберній на території сучасної України; передруки російських поштових марок, зроблені з ініціятиви РОПиТ’а – у 1909 р. з дозволу російського уряду і у 1918-1919 р.р. з дозволу уряду Української Держави (як локальні видання, що були випущені одеською пароплавною компанією виключно для її поштових цілей); австрійські поштові марки Львівського Вищого Крайового Суду, випущені у 1898-1908 р.р. виключно для Львова і які не були в обігу на решті території Австрії; локальні марки м. Любомля з 1918 р.; польські локальні передруки 1919 р. для Скалата (Тернопільська область); марки Ґенерал-ґубернаторства (Західна і Східна Галичина) під час німецької окупації 1940-1944 р.р.; німецькі марки 1941-1944 р.р. для райхскомісаріяту “Україна” з центром у м. Рівному; румунські марки для Трансністрії з центром у м. Одесі; марки різних чужинних військових і цивільних окупаційних урядів, що були в обігу на території України у громадянську війну 1918-1922 р.р., коли були вже проголошені незалежні українські держави в підросійській Україні і підавстрійській Галичині.
Безумовно, в каталог мають увійти поштові випуски еміґраційних урядів Директорії Української Народної Республіки і Західної Української Народної Республіки, поштові випуски еміґраційної Української Національної Ради 1948-1950 р.р., а також її пізніші пам’ятні випуски 1953-1956 р.р. (еміґраційний уряд Української Національної Ради офіційно здав свої повноваження президенту незалежної України Леоніду Кравчуку у 1992 році і останнім ці повноваження були прийняті, чим де-юре була визнана легітимність еміґраційного уряду УНР, а отже – і його поштових випусків).
Окремими розділами повинні бути окреслені поштові марки УПА (відома одна марка з 1944 р. і декілька штеплів), марки Стрілецької дивізії “Галичина” (згодом І-ої Української Дивізії Української Національної Армії) і її таборових пошт в Італії і Німеччині, а також величезний фонд недержавних поштових марок, виданих Закордонним Поштовим Відділом Підпільної Пошти України на протязі 1950-1983 років.
Звичайно, праця ця за своєю масштабністю і обсягом накопленого за всі часи поштово-філателістичного матеріялу є ґрандіозною і потребує розроблення її загальної структурної побудови з окресленням томів, книг і розділів та плану її виконання, залучення немалого континґенту підготовлених фахівців, між якими було би розподілене виконання окремих книг, розділів, частин. Ця праця мала б охоплювати не тільки каталог поштових марок і повністок, але й короткі довідкові нариси з історії вітчизняної пошти, включаючи пошти иноземні на території сучасної України, пошти окупаційні в часі першої і другої світових війн, пошти таборів українських військовополонених, тощо – загальна побудова і функціонування, вживані поштові печатки й штемплі і їх класифікація, перелік поштових урядів з вказанням часу їх створення і перелік застосовуваних ними поштових штемплів. Весь цей ґрандіозний матеріял не може бути опрацьований відразу, дещо з цього взагалі ще треба дослідити чи уточнити, тому дуже важливо скласти засадничу структуру цілої праці з тим, щоби її можна було виконувати частинами, окремими розділами і окремими виконавцями, формуючи по мірі опрацювання цілісні книги, томи. Опрацьовані розділи, що складали би тільки частину книги чи тому, можна би спочатку видавати окремими публікаціями в журналі з тим, щоб після опрацювання усіх таких складових книги чи тому опублікувати їх разом окремим томом чи книгою. Саме таким мусить бути задум цілої тої праці, бо сьогодні, коли вже наші навколишні сусіди мають такі напрацювання, ми не можемо задовольнятись тільки якимсь ординарним каталогом поштових марок, позоставляючи важливі сторінки історії нашої пошти і філателії на відкуп окремим примітивним публікаціям, яких немало появляється друком у наших філателістичних виданнях, і в яких окремі дописувачі у своїх “дослідженнях” історію вітчизняної пошти починають переважно від Петра І, не знаючи того, що реґулярна пошта на сучасних українських землях – на її західних землях – існувала ще за добрих щонайменше півтора століття до того Петра І. Поданням переліку поштових установ і поштових трактів Руського воєводства з часів ХVІ-ХVІІІ століття і навіть деяких ілюстрацій найдавніших поштових печаток і надавчих штемплів найпростіше можна показати вклад українських земель у побудову поштової справи і поштової інфраструктури Європи.
Переходячи до конкретики цієї статті, з метою окреслення охоплюваного матеріялу і форми його подачі, можемо запропонувати таку орієнтовну структуру майбутнього “Каталогу поштових видань на українських землях” у двох варіянтах: варіянт І – за предметним принципом подання поштових випусків (марки; передруки і провізорії; конверти і поштівки; штемплі) і варіянт ІІ – за хронологічним принципом (вказані поштові випуски згруповані за історичним принципом їх подання (чужинні випуски, випуски попередніх українських урядів, випуски еміґраційних урядів, випуски Пошти України). За варіянтом ІІ побудований аналогічний каталог поштових видань на землях Польщі, поштовий матеріял якої дуже близький за історичним аспектом його створення до аналогічного матеріялу на землях українських. Отже –
Том І. Поштові марки
Розділ І. Випуски чужинних пошт на українських землях.
1. Поштові марки земських пошт українських ґуберній Росії.
2. Поштові марки Львівського Вищого Крайового Суду
3. Локальні марки австрійського військового гарнізону для Любомля.
4. Німецькі випуски для Ґенерал-ґубернатоства 1939-1944 р.р.
5. Німецькі випуски для Райхскомісаріяту Україна 1941-1944 р.р.
6. Румунські випуски для Трансністрії 1941-1943 р.р.
Розділ ІІ. Поштові випуски українських урядів 1918-1945 р.р.
1. Поштові випуски уряду Центральної Ради УНР (1918).
2. Поштові випуски Директорії УНР (1919-1920).
3. Поштові випуски адміністрації ЗО УНР (1919).
4. Поштові випуски УСРР (1923).
5. Поштові випуски Карпатської України (1939) і Закарпатської України (1944-1945 р.р.)
Pозділ ІІI. Випуски Пошти України .(починаючи з 1992 р.)
Том ІІ. Провізорії і передруки
Розділ І. Чужинні передруки.
1. Передруки російських поштових марок, зроблені з ініціятиви РОПиТ.
2. Поштові передруки румунських окупаційних військ на Покуттю СМТ.
3. Передруки польської цивільної адміністрації – Управління Волинської землі 1918 р. (так званий Ковельський випуск).
4. Польські локальні передруки 1919 р. для Скалата (Тернопільська обл.).
5. Поштові передруки російських армій під час громадянської війни.
6. Передруки РСФСР для УСРР (1920-1922).
7. Поштові передруки Делеґатури уряду Чехословаччини в Хусті для Закарпаття у 1944 р. “cSP”.
Розділ ІІ. Передруки і провізорії українських урядів.
1.Поштові передруки Української Держави (1918-1919).
2. Передруки і провізорії Західно Української Народної Республіки (1918-1919).
3.Передруки Закарпатської України (1945)
4. Передруки і провізорії Пошти України (1992-1995).
Том ІІІ. Конверти і поштівки.
А. Конверти першого дня впровадження в обіг поштових марок.
1. Офіційні конверти першого дня впровадження в обіг поштових марок (ілюструються разом з поштовими марками і штемплями першого дня).
2. Художні конверти (марковані і немарковані), що були видані Поштою України не як конверти першого дня, але вживались як такі (ілюструються разом з поштовими марками і штемплями першого дня).
Б. Художні конверти з ориґінальними за малюнками марками.
В. Художні конверти з обіговими марками.
Г. Художні немарковані конверти.
Д. Поштівки.
1. Поштівки з ориґінальними за малюнками марками.
2. Поштівки з обіговими марками.
3. Картмаксимуми.
Том ІV. Поштові штемплі.
Розділ І. Чужинні поштові штемплі на українських землях.
1. Печатки і штемплі поштових урядів польської пошти до 1772 р.
2. Печатки австрійської пошти ХVІІІ ст., уживані як надавчі штемплі.
3.Штемплі австрійської пошти ХІХ ст. і їх класифікація.
4. Поштові уряди на території Східної Галичини і їх штемплі.
5. Домаркові поштові штемплі на території Закарпаття
Розділ ІІ. Штемплі Пошти України.
А. Штемплі першого дня впровадження в обіг поштових марок.
1. Штемплі спецпогашення першого дня впровадження в обіг поштових марок (з поділом на штемплі з постійною і змінною датами).
2. Спеціяльні пам’ятні поштові штемплі, що вживались як штемплі першого дня.
Б. Пам’ятні штемплі спецпогашення (з поділом на штемплі з постійною і змінною датами).
Том V. Випуски українських недержавних марок..
А. Випуски еміґраційного уряду ЗО УНР (1920).
Б. Випуски еміґраційного уряду Директорії УНР (1920-1937).
В. Випуски Української Національної Ради (1948-1956).
Г. Випуски Стрілецької Дивізії Галичина (1-ої Української Дивізії Національної Армії) і її таборових пошт військовополонених (1943-1950).
1. Марки Стрілецької Дивізії Галичина.
2. Марки таборової пошти в Ріміні (1946-1947).
3. Марки таборової пошти в Реґенсбурґу (1947-1948).
4. Марки таборової пошти в Байройті (1948-1949).
5. Марки таборової пошти в Новому Ульмі і в Ульм/Донау (1949-1950).
Д. Випуски Підпільної Пошти України.
1. Випуски Української Повстанської Армії (1944-1953).
2. Випуски Закордонного Відділу Підпільної Пошти України (1949-1983).
Варіянт ІІ – за історико-хронологічним принципом:
Том І. Випуски чужинних пошт на українських землях.
Передмова, загальна побудова каталогу, пояснення до нього, основні визначення і символи.
Розділ І. Випуски чужинних пошт на українських землях до 1918 року.
А. Польська пошта до 1772 року. Печатки і штемплі поштових трактів.
Б. Російська пошта.
1. Поштові марки земських пошт українських ґуберній.
2. Передруки російських поштових марок, зроблені з ініціятиви РОПиТ.
В. Австрійська і Австро-Угорська пошта.
1. Печатки австрійської пошти ХVІІІ ст., уживані як надавчі штемплі.
2. Штемплі австрійської пошти ХІХ ст. і їх класифікація.
3. Поштові уряди на території Східної Галичини і їх штемплі.
4. Поштові марки Львівського Вищого Крайового Суду.
5. Домаркові поштові штемплі на території Закарпаття.
Г. Румунська пошта.
Розділ ІІ. Окупаційні пошти на українських землях у 1918-1944 роках
1. Локальні марки австрійського військового гарнізону для Любомля.
2. Поштові передруки румунських окупаційних військ на Покуттю (СМТ).
3. Передруки польської цивільної адміністрації – Управління Волинської землі 18.07.1918 р. (так званий Ковельський випуск).
4. Польські локальні передруки 1919 р. для Скалата (Тернопільська обл.).
5. Поштові передруки російських армій під час громадянської війни.
6. Поштові випуски РСФСР для УСРР (1920-1922).
7. Німецькі випуски для Ґенерал-ґубернатоства 1939-1944 р.р.
8. Німецькі випуски для Райхскомісаріяту Україна 1941-1944 р.р.
9. Румунські випуски для Трансністрії 1941-1943 р.р.
10. Поштовий випуск Делеґатури уряду Чехословаччини в Хусті для Закарпаття у 1944 р. (передруки мадярських марок літерами “čSP”).
Том ІІ. Поштові випуски українських урядів 1918-1945 р.р.
А. Поштові випуски уряду Центральної Ради УНР (1918).
Б. Поштові випуски Української Держави (1918-1919).
1. Передруки російських поштових марок.
2. Передруки конвертів, поштівок, переказів, бандеролей.
В. Поштові випуски Директорії УНР (1919-1920).
Г. Поштові випуски ЗУНР і адміністрації ЗО УНР (1918-1919).
Д. Поштові випуски УСРР (1923).
Е. Поштові випуски Карпатської України (1939) і Закарпатської України (1944-1945 р.р.)
Том ІІІ. Випуски українських недержавних марок.
А. Випуски еміґраційного уряду ЗО УНР (1920).
Б. Випуски еміґраційного уряду Директорії УНР (1920-1937).
В. Випуски Української Національної Ради (1948-1956).
Г. Випуски Стрілецької Дивізії Галичина (1-ої Української Дивізії Національної Армії) і її таборових пошт військовополонених (1943-1950).
1. Марки Стрілецької Дивізії Галичина.
2. Марки таборової пошти в Ріміні (1946-1947).
3. Марки таборової пошти в Реґенсбурґу (1947-1948).
4. Марки таборової пошти в Байройті (1948-1949).
5. Марки таборової пошти в Новому Ульмі і в Ульм/Донау (1949-1950).
Д. Випуски Підпільної Пошти України.
1. Випуски Української Повстанської Армії (1944-1953).
2. Випуски Закордонного Відділу Підпільної Пошти України (1949-1983).
Том ІV. Випуски Пошти України. Поштові марки.
Книга І. Провізорії і передруки Пошти України.
Книга ІІ, ІІІ, і т.д. Поштові марки, блоки, буклети, зшитки Пошти України.
Том V. Випуски Пошти України. Конверти і поштівки.
А. Конверти першого дня впровадження в обіг поштових марок.
1. Офіційні конверти першого дня впровадження в обіг поштових марок (ілюструються разом з поштовими марками і штемплями першого дня).
2. Художні конверти (марковані і немарковані), що були видані Поштою України не як конверти першого дня, але вживались як такі (ілюструються разом з поштовими марками і штемплями першого дня).
Б. Художні конверти з ориґінальними за малюнками марками.
В. Художні конверти з обіговими марками.
Г. Художні немарковані конверти.
Д. Поштівки.
1. Поштівки з ориґінальними за малюнками марками.
2. Поштівки з обіговими марками.
3. Картмаксимуми.
Том VІ. Штемплі спецпогашення Пошти України.
А. Штемплі першого дня впровадження в обіг поштових марок.
1. Штемплі спецпогашення першого дня впровадження в обіг поштових марок (з поділом на штемплі з постійною і змінною датами).
2. Спеціяльні пам’ятні поштові штемплі, що вживались як штемплі першого дня.
Б. Пам’ятні штемплі спецпогашення (з поділом на штемплі з постійною і змінною датами).
Загалом, по стану щонайменше до 2007 року, каталог за варіянтом І налічував би не більше 5 книг, 2 з яких вміщали б повністю закриті вже області поштових видань, і тільки у 3-х книгах матеріял поповнювався б щороку і ці книги треба було б щороку перевидавати. Инші 2 книги з закритим матеріялом можна б перевидавати раз на 3-4 роки задля цін, а також задля можливих доповнень в результаті досліджень закритого філателістичного матеріялу. Це, звичайно, орієнтовна структура такого каталогу, вона підлягає обговоренню, доповненню і уточненню окремих частин, як також уточненню характеру і виду ілюстрацій (у тексті для кожної вартости чи згрупованими на вкладках, у кольорі чи чорно-білі, тощо). Але вона побудована таким чином, що подає окремо вже закриті області українських поштових видань (томи ІІ-ІІІ і окремі розділи в инших томах) і дає можливість розвинення областей незакритих без зміни структури всієї публікації, дозволяючи незалежне видання окремих томів і книг по мірі їх підготовки. З приведеного тільки орієнтовного переліку пропонованого до включення в каталог матеріялу видно його великий обсяг. Звідси також можна зробити висновок про необхідність залучення значної кількости виконавців до його укладення. І праця ця не на один рік. Але й затягувати її надовго не варто. Нам бачиться такий порядок роботи над цим каталогом: методом опитування (найкраще через журнал “Філателія України”) визначитись з континґентом можливих виконавців з різних реґіонів України і з поза її меж, закріпити за ними певні частини (томи, книги, чи розділи) і встановити терміни виконання. Контроль і координацію роботи зоставити за редакційною радою.
Редакція часопису “Галфілвісник” відкрита для обговорення як питань з поштово-філателістичної термінології, так і запропонованої структури каталогу, його доповнення чи змін до нього – чи то з окремими читачами, чи з чільниками АсФУ, а також готова ділитись з отриманими відгуками і пропозиціями, що надійдуть.